Робота – фіктивна, вирок – реальний

18 травня 2020 року вироком суду засуджено мешканку села Синевирська Поляна за неправомірне отримання державної грошової допомоги по безробіттю.

В результаті судового розгляду суд встановив, що громадянка Б. систематично вводила в оману працівників Міжгірського районного центру з метою отримання статусу безробітної.

28.03.2013 підставою для отримання такого статусу став запис у трудовій книжці про  роботу по підготовці кам’яних порід  на експорт на приватному підприємстві. В дійсності обвинувачена там взагалі ніколи не працювала. Про внесення цього запису вона домовилась з якимось громадянином П.,за що попередньо надала йому грошові  кошти в сумі 800 грн.  На підставі цих відомостей Б. було призначено і виплачено допомогу по безробіттю в сумі 5054,56грн.

21.08.2015 статус безробітної Б. отримала на підставі запису про роботу прибиральником службових приміщень на приватному підприємстві «Е.Г.ГРУП» (правонаступник ПП «Б.»).  Проте фактично вона знову не працювала.

За послугу із внесення запису у трудову книжку громадянин П. знову отримав  800 грн,     а «спритна працівниця» 1474, 07грн допомоги по безробіттю.

Відповідні дії Б. кваліфіковано за такими статтями Кримінального кодексу України:

• частиною 4 статті 358 як використання завідомо підробленого документа;
• частиною 1 статті 190 як заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство);
• частиною 2 статті 190 як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Свою вину у вчиненні вказаних злочинів Б. визнала повністю.

Обираючи вид і розмір покарання за кожний   вчинений злочин,  суд  взяв  до уваги щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої злочинами шкоди та винятково позитивну характеристику обвинуваченої з місця проживання. 

Суду  визнав Б. винуватою у вчиненні всіх інкримінованих  їй злочинах,  але у  зв’язку  із  закінченням строків давності звільнив таку від відбування покарань за частиною 4 статті 358  та частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України.  

Оскільки строки давності за частиною 2 статті 190 КК України не закінчилися, то за вчинення цього злочину суд покарав Б. і зрештою  громадянці все рівно доведеться сплатити 1700 грн штрафу.

Вирок суду не набрав законної сили.

З повним текстом рішення суду можна ознайомитсь в ЄДРСР  http://reyestr.court.gov.ua/ зазначивши № справи 302/261/20.

Прес-служба суду