ПРЕС-СЛУЖБА МІЖГІРСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Телефон:  (03146) 2-30-71 (керівник апарату  суду), email:inbox@mg.zk.court.gov.ua

Прес-реліз

Півтора року обмеження волі – покарання,  присуджене міжгірчанці 

 за реалізацію шахрайських схем

27 січня 2019 року вироком суду за вчинення шахрайських дій громадянку Н. засуджено до обмеження волі на один рік шість місяців реально.

Обвинувальний акт, який надійшов до суду 20 лютого 2019 року,  містив обставини  6-ти епізодів досудового розслідування,  за якими Н. пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину за кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України «Шахрайство, вчинене повторно, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому». 

Оцінивши покази обвинуваченої ,  докази та доводи сторін обвинувачення і захисту, потерпілих, суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення обставин за трьома епізодами і виправдав обвинувачену за цими окремими епізодами.  Зокрема, доводи сторони захисту для суду були більш переконливими. Натомість, доводи сторони обвинувачення і потерпілих суд визнав недостатніми і суперечливими та відхилив їх.

Разом з тим, суду вистачило доводів щодо обставин справи в решті епізодів, наведених нижче.

У жовтні 2016 року Н. домовилась із потерпілим П. про позику грошових коштів в сумі 500 доларів США,  із умовою поверненням через тиждень 700 доларів США , які  справді на протязі тижня повернула потерпілому.

Ввійшовши таким чином в довіру вже  на початку листопада 2016 Н.  виманила у П. грошові кошти в сумі 1000 доларів США. Цю суму обвинувачена  не спішила повертати і тільки  у лютому 2018 потерпілий отримав  назад тільки 300 доларів США.

06.12.2016 року Н. домовилась із приватним підприємцем І. про позику золотих виробів з метою подальшого продажу їх в Чеській Республіці і вже 07.12.2017  отримала в його магазині  два ланцюжки, два браслети та дві золоті підвіски загальною вагою 37,15 грам на загальну суму 40 тисяч 865 гривень, із строком повернення грошових коштів за них через сім днів.

Проте хитрі задумки Н. були спрямовані не тільки на земляків, адже в  лютому 2017 року дії Н.  торкнулися  вже мешканця м. Житомир, з яким Н. домовилась про позику грошових коштів в сумі 1000 доларів США із поверненням їх з високим відсотком через три місяці у сумі 500 доларів США за кожен місяць, тобто у загальній сумі 2500 доларів США.

В результаті протиправних дій Н. спричинила потерпілим матеріальні збитки на суму 14750, 40865 та 27020 гривень відповідно.

Майже в усіх перемовинах Н., найімовірніше для більшої переконливості,  представлялась  директором фірми із виготовлення меблів, заготівлі та реалізації лісо- продукції, хоча на час вчинення домовленостей  директором не була і підприємницької діяльності не вела.

В ході судового розгляду Н. пред’явлене їй обвинувачення за встановленими обставинами, а також за обставинами, зазначеними в обвинувальному акті заперечувала повністю. В письмових поясненнях, які Н. оголосила в кінці судового розгляду справи, представила  суду власну версію вищенаведених подій.

До встановлених в ході судового розгляду обставин суд застосував правову позицію Постанови Верховного Суду № 753/19554 /17, за яким відмежування шахрайства від цивільно-правових деліктів зумовлено тим, що особа, яка заволоділа чужим майном мала на меті його привласнити, а зобов’язання не виконувати.

Суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченої за доведеними обставинами по кожному окремому епізоду, за ознаками статті 190 ч.2 КК України, є правильною, бо кожен епізод має ознаку завдання значної шкоди кожному потерпілому, виходячи з встановлених сум щодо кожного потерпілого, а також за ознакою повторності вчинення обвинуваченою шахрайських дій.

Обираючи вид і розмір покарання в межах альтернативної санкції статті 190 ч.2 КК України, суд зважив  на те, що вчинений злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості і  характеризується  умисною формою вини. Шкода, заподіяна злочином, не відшкодована.

Запропоноване стороною обвинувачення покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк (три роки) суд вважав надмірним і таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та особі обвинуваченої.

 З врахуванням доведених і встановлених обставин про вчинення злочину Н., відсутності обтяжуючих і пом’якшуючих покарання обставин, відомостей про особу обвинуваченої, вчинення злочину трьома окремими  епізодами щодо трьох потерпілих осіб, суд дійшов висновку та переконання, що обвинувачена заслуговує покарання у виді обмеження волі на один рік і шість місяців реально.

З огляду на відсутність у справі пом’якшуючих покарання обставин та з урахуванням самих обставин справи, кількості  окремих злочинних епізодів, суд не знайшов підстав для застосування статті 75 Кримінального процесуального Кодексу (Звільнення від відбування покарання з випробуванням).

Судом також частково задоволено цивільні позови потерпілих і у випадку набрання вироком законної сили, Н. доведеться відшкодувати  потерпілим  ще й  92284,44гривень.

З повним текстом вироку можна ознайомитися в ЄДРСР за посилання  http://reyestr.court.gov.ua/ із зазначенням номеру справи № 302/226/19.

Вирок не набрав законної сили.

Додатково інформуємо, що відповідно до Кримінального кодексу України злочин кваліфікований  за частиною 2 статті 190  «Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.»

 Обмеження волі згідно з ст. 61 КК України -  це покарання, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років і призначається як основне покарання. Обмеження волі застосовується тільки до осіб, які досягли 18 років.

 Обмеження волі належить до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк.  

При позбавленні волі засуджений обов'язково ізолюється від суспільства і забезпечення ізоляції є однією із вимог режиму у колоніях. При обмеженні волі засуджений хоч теж обмежується певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування, свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення злочину. 

Прес-служба суду