flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Прес-реліз

27 квітня 2016, 16:38

                                                                                                             Прес-реліз

У  Міжгірському районному  суді Закарпатської  області  завершено   розгляд   нетипових справ  у справах  про   позбавлення   батьківських   прав.

У  спорі за  позовом  Н. до К.   про  позбавлення   батьківських  прав  стосовно   малолітнього   сина  Д.  суддя Кривка  В.П.  дійшов  висновку, що   у  позові    слід відмовити. Суд   став на  сторону   батька, якого   звинувачували   в  самоусуненні   у вихованні сина,  припинення  сплати   аліментів,  у  відмові  бачитись  із сином.  Відповідач   позов   спростував  тим,  що має   майнові  труднощі, бо тимчасово не працює,  утримує маму  похилого  віку,  яка  є інвалідом, хворіє.  Натомість  син  проживає  з  позивачкою в сусідньому районі із  співмешканцем матері  дитини.  Не   зважаючи на те, що орган  опіки і піклування  надав  висновок  про  доцільність  позбавлення  батьківських  прав,  вирішальним  для суду  була   позиція  дитини, опитаної в судовому  засіданні, яка  висловилась, що хоче  мати  батька. Суд  також   узяв до уваги, що  батько  не може  тимчасово   належно    виконувати  свої обов’язки з поважних  причин  і характеризується без  негативних ознак, запевнив, що  виправиться  і   сприятиме   матері  в  оздоровленні  і  відпочинку   дитини  за  кордоном.  Перемогу  батька  у  спорі  за  залишення   батьківських  прав    забезпечило посилання   суду  на   міжнародну  конвенцію, яка   вимагає    дотримати  баланс   прав  батьків  і дитини.  Позивачка  з таким   вердиктом не погодилась  і  оскаржила це рішення  до   апеляційного суду.

Інша  справа,  в якій   батько   сина   намагався  позбавити   материнства  свою колишню   дружину,  завершилась  справжнім  «Хепі-ендом». Р. 10  років  тому   виїхала   на заробітки  в Польщу,  залишивши  3-х  річного  сина  з  мамою.  Батько Б.  забрав  сина  від  бабусі (тещі) з  наміром    виховувати    сина  за  своїм  місцем  проживання.  Оскільки  подружжя    кілька   років   спільно  не   проживали,  П. зініціював  розірвання  шлюбу  через   суд.  У 2016 році  батько   дитини  звернувся  в суд  з вимогою   позбавити  батьківських  прав Р. у зв’язку з тим, що вона  не виховує  і не   утримує   сина  із   часу   виїзду   за кордон жодного разу  не   бачилась  із сином.

Прикметно, що   мати   дитини  у зв’язку  з   розглядом   справи   прибула  в Україну. Розлучення  з дитиною  пояснила  втратою  паспорта гр.. України   в Польщі,  тривалим  виготовленням документів. Р.  заперечувала  позов тим, що  передавала   кошти  для  сина  через  рідних, які  постійно  контактували  з дитиною  від її імені.  Звертала  увагу   суду  і на те, що   позивач теж   виїжджає на  заробітки  в Польщу  і зрідка   бачиться  з сином і  фактично дитиною  опікується  далека  родичка, в якої   проживає  дитина. У суді   встановлено, що обидвоє  батьків   неналежно   виховують  сина, бо постійно   перебувають   у Польщі ( виявилось, що  працюють і проживають  на відстані  30  км  один від одного  в  цій   країні  і обидвоє   знали  про це). Позивач  подання  позову  в судовому засіданні   пояснив тим, що бажає, щоб дитини  мала  можливість  виїхати  з ним  за   кордон на відпочинок  та  оздоровлення. Таке  бажання   висловила  і  мати   дитини.  Малолітній син сторін, який  досяг  13 років,  у суді  забажав  мати  обидвох батьків,   бачитись і  контактувати  з ними. Після   оголошення   перерви  в судовому  засіданні для  надання  можливості   сторонам    обговорити   можливе    укладення   мирової  угоди   від   позивача  надійшла заява  про   залишення  позову   без розгляду,  яку  суд   задовольнив.  Отож  «судова війна»  за   любов  і прихильність   сина, завдяки   позиції дитини, яку  не   врахував   орган опіки   і піклування,  завершилась щасливо, бо один  із представників  сторін повідомив, що колишнє  подружжя    подумовують  відновити   шлюбне  життя. Доволі   рідкісний  випадок  примирення  сторін    у суді і     гідний  приклад  для   наслідування  іншим у  таких спорах, а також   може   бути   основною   для сценарію  художнього  фільму…