Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Прес-реліз
У Міжгірському районному суді Закарпатської області завершено розгляд нетипових справ у справах про позбавлення батьківських прав.
У спорі за позовом Н. до К. про позбавлення батьківських прав стосовно малолітнього сина Д. суддя Кривка В.П. дійшов висновку, що у позові слід відмовити. Суд став на сторону батька, якого звинувачували в самоусуненні у вихованні сина, припинення сплати аліментів, у відмові бачитись із сином. Відповідач позов спростував тим, що має майнові труднощі, бо тимчасово не працює, утримує маму похилого віку, яка є інвалідом, хворіє. Натомість син проживає з позивачкою в сусідньому районі із співмешканцем матері дитини. Не зважаючи на те, що орган опіки і піклування надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, вирішальним для суду була позиція дитини, опитаної в судовому засіданні, яка висловилась, що хоче мати батька. Суд також узяв до уваги, що батько не може тимчасово належно виконувати свої обов’язки з поважних причин і характеризується без негативних ознак, запевнив, що виправиться і сприятиме матері в оздоровленні і відпочинку дитини за кордоном. Перемогу батька у спорі за залишення батьківських прав забезпечило посилання суду на міжнародну конвенцію, яка вимагає дотримати баланс прав батьків і дитини. Позивачка з таким вердиктом не погодилась і оскаржила це рішення до апеляційного суду.
Інша справа, в якій батько сина намагався позбавити материнства свою колишню дружину, завершилась справжнім «Хепі-ендом». Р. 10 років тому виїхала на заробітки в Польщу, залишивши 3-х річного сина з мамою. Батько Б. забрав сина від бабусі (тещі) з наміром виховувати сина за своїм місцем проживання. Оскільки подружжя кілька років спільно не проживали, П. зініціював розірвання шлюбу через суд. У 2016 році батько дитини звернувся в суд з вимогою позбавити батьківських прав Р. у зв’язку з тим, що вона не виховує і не утримує сина із часу виїзду за кордон жодного разу не бачилась із сином.
Прикметно, що мати дитини у зв’язку з розглядом справи прибула в Україну. Розлучення з дитиною пояснила втратою паспорта гр.. України в Польщі, тривалим виготовленням документів. Р. заперечувала позов тим, що передавала кошти для сина через рідних, які постійно контактували з дитиною від її імені. Звертала увагу суду і на те, що позивач теж виїжджає на заробітки в Польщу і зрідка бачиться з сином і фактично дитиною опікується далека родичка, в якої проживає дитина. У суді встановлено, що обидвоє батьків неналежно виховують сина, бо постійно перебувають у Польщі ( виявилось, що працюють і проживають на відстані 30 км один від одного в цій країні і обидвоє знали про це). Позивач подання позову в судовому засіданні пояснив тим, що бажає, щоб дитини мала можливість виїхати з ним за кордон на відпочинок та оздоровлення. Таке бажання висловила і мати дитини. Малолітній син сторін, який досяг 13 років, у суді забажав мати обидвох батьків, бачитись і контактувати з ними. Після оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості сторонам обговорити можливе укладення мирової угоди від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, яку суд задовольнив. Отож «судова війна» за любов і прихильність сина, завдяки позиції дитини, яку не врахував орган опіки і піклування, завершилась щасливо, бо один із представників сторін повідомив, що колишнє подружжя подумовують відновити шлюбне життя. Доволі рідкісний випадок примирення сторін у суді і гідний приклад для наслідування іншим у таких спорах, а також може бути основною для сценарію художнього фільму…