ЗА НЕЗАКОННИЙ ЗБУТ ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ЖИТЕЛЯ ВОЛОВЦЯ ПОЗБАВЛЕНО ВОЛІ

13 червня 2025 року Міжгірський районний суд Закарпатської області ухвалив вирок, яким жителя Воловця громадянина К. визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями:

ч. 1 ст. 307 КК України (незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин) призначено покарання  у виді чотирьох років позбавлення волі;

ч. 2 ст. 307 КК України ( незаконне перевезення, зберігання психотропних речовин, з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинені повторно) призначено покарання  у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 і 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання покарань, К. призначено остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.     

 За обставинами справи К. з лютого по травень 2024 року зберігав, перевозив з метою збуту та здійснював незаконний збут психотропних речовин (метамфетаміну, PVP).

Обвинувачений К. під час судового розгляду вину в учиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав повністю, відмовився надавати показання на підставі ст. 63 Конституції України.

Захисник обвинуваченого просила виправдати його, а у випадку визнання К. виним, врахувати характеризуючі обвинуваченого матеріали.

Натомість вина К. у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень була доведена сукупністю досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів та процесуальними документами. Всі докази були оцінені та перевірені судом як кожний окремо, так і в сукупності та взаємозв’язку.

Тому, на думку суду, стороною обвинувачення надано вичерпні пояснення та докази щодо вини К. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307 та ч. 2 ст. 307 КК України, натомість стороною захисту та самим обвинуваченим жодним чином не спростовано доказів сторони обвинувачення в протилежному.

Отже, з урахуванням наведенного, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні доведено факт вчинення К. інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Обираючи обвинуваченому К. вид і міру покарання у межах, установлених санкціями ч. 1 і 2 ст. 307 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, фактичні обставини справи, відсутність обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання, з врахуванням загальних засад призначення покарання, регламентованих ст. 65 КК України, ст. 59 КК України, з врахуванням думки прокурора та сторони захисту, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому остаточного покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вирок суду не набрав законної сили.

Зі змістом вироку можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за №302/1116/24.

Пресслужба суду