У ЗВ’ЯЗКУ З ВІДСУТНІСТЮ В ДІЯХ СКЛАДУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ СУД УХВАЛИВ ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК

6 травня 2025 року Міжгірський районний суд Закарпатської області (суддя Сергій Пухальський) ухвалив вирок, яким визнав невинуватим та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України ексголову одного з сіл Міжгірщини громадянина С., який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364 КК України (зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам) та частиною 1 статті 366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів).

Обвинувальний акт щодо С. надійшов до суду 30 вересня 2022 року, а кількість судових засідань, призначених у справі, складає – 46.

Органом досудового розслідування С. обвинувачувався в тому, що, займаючи посаду голови сільської ради у період з 1990 по 2020 рр., зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах громадянки С. та третіх осіб, вчинив дії, спрямовані на безоплатну передачу у власність громадянці С. земельної ділянки площею 0,60 га, розташованої в одному із урочищ за межами села Нижній Студений.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами наявності в діяннях С. складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Окрім іншого у вироку суду зазначено, що за процесуальними нормами КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення, не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження, не вправі у будь-який спосіб ставити питання про внесення змін прокурором до пред’явленого обвинувачення. Натомість судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а прокурор відповідно може скористатись правом змінити  кваліфікацію.

Однак під час судового розгляду справи щодо ексголови села прокурор таким правом у спосіб, передбачений процесуальним законом, не скористався, хоча і висловив сумніви щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого.

З огляду на це, суд, забезпечивши під час судового розгляду умови для дотримання принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також на реалізацію інших процесуальних прав, перевіривши та проаналізувавши надані сторонами докази, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами наявності в діяннях С. складу злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 КК України.

Виправдовуючи голову села у минулому, суд, серед іншого, врахував пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Таким чином суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень частини 1 статті 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, забезпечив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, прийшов до висновку, що надані під час судового розгляду стороною обвинувачення докази безсумнівно, поза розумним сумнівом не підтверджують, що в діянні С. є склад кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.

Тому з урахуванням наведених у вироку обґрунтувань, суд визнав невинуватим та виправдав С. за усіма статтями пред’явленого обвинувачення.

Наразі вирок не набув чинності та може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З повним текстом вироку можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень України (єдиний унікальний номер справи № 302/1093/22 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua).

Пресслужба суду